| | | | |
| уповнова́жений1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: уповнова”жити) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | уповнова́жений | уповнова́жена | уповнова́жене | уповнова́жені |
| родовий | уповнова́женого | уповнова́женої | уповнова́женого | уповнова́жених |
| давальний | уповнова́женому | уповнова́женій | уповнова́женому | уповнова́женим |
| знахідний | уповнова́жений, уповнова́женого | уповнова́жену | уповнова́жене | уповнова́жені, уповнова́жених |
| орудний | уповнова́женим | уповнова́женою | уповнова́женим | уповнова́женими |
| місцевий | на/в уповнова́женому, уповнова́женім | на/в уповнова́женій | на/в уповнова́женому, уповнова́женім | на/в уповнова́жених |
