| упоко́ювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | упоко́ювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упоко́юймо | |
| 2 особа | упоко́юй | упоко́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упоко́юватиму | упоко́юватимемо, упоко́юватимем |
| 2 особа | упоко́юватимеш | упоко́юватимете |
| 3 особа | упоко́юватиме | упоко́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упоко́юю | упоко́юємо, упоко́юєм |
| 2 особа | упоко́юєш | упоко́юєте |
| 3 особа | упоко́ює | упоко́юють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| упоко́юючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | упоко́ював | упоко́ювали |
| жін. р. | упоко́ювала | |
| сер. р. | упоко́ювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| упоко́юваний | ||
| Безособова форма | ||
| упоко́ювано | ||
| Дієприслівник | ||
| упоко́ювавши | ||