| упусти́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (не втримати) | ||
| Інфінітив | упусти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упусті́мо, упусті́м | |
| 2 особа | упусти́ | упусті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упущу́ | упу́стимо, упу́стим |
| 2 особа | упу́стиш | упу́стите |
| 3 особа | упу́стить | упу́стять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | упусти́в | упусти́ли |
| жін.р. | упусти́ла | |
| сер.р. | упусти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| упу́щений | ||
| Безособова форма | ||
| упу́щено | ||
| Дієприслівник | ||
| упусти́вши | ||