| урегулюва́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | урегулюва́тися, урегулюва́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | урегулю́ється | урегулю́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | урегулюва́вся, урегулюва́всь | урегулюва́лися, урегулюва́лись |
| жін.р. | урегулюва́лася, урегулюва́лась | |
| сер.р. | урегулюва́лося, урегулюва́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| урегулюва́вшись | ||