| уречеви́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уречеви́тися, уречеви́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | уречеви́ться | уречевля́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уречеви́вся, уречеви́всь | уречеви́лися, уречеви́лись |
| жін.р. | уречеви́лася, уречеви́лась | |
| сер.р. | уречеви́лося, уречеви́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уречеви́вшись | ||