| | |
| урихтува́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (улаштуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | урихтува́тися, урихтува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | урихту́ймося, урихту́ймось |
| 2 особа | урихту́йся, урихту́йсь | урихту́йтеся, урихту́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | урихту́юся, урихту́юсь | урихту́ємося, урихту́ємось, урихту́ємся |
| 2 особа | урихту́єшся | урихту́єтеся, урихту́єтесь |
| 3 особа | урихту́ється | урихту́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | урихтува́вся, урихтува́всь | урихтува́лися, урихтува́лись |
| жін.р. | урихтува́лася, урихтува́лась |
| сер.р. | урихтува́лося, урихтува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| урихтува́вшись |
