| | |
| усу́кувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | усу́кувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усу́куймо |
| 2 особа | усу́куй | усу́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усу́куватиму | усу́куватимемо, усу́куватимем |
| 2 особа | усу́куватимеш | усу́куватимете |
| 3 особа | усу́куватиме | усу́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усу́кую | усу́куємо, усу́куєм |
| 2 особа | усу́куєш | усу́куєте |
| 3 особа | усу́кує | усу́кують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| усу́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усу́кував | усу́кували |
| жін. р. | усу́кувала |
| сер. р. | усу́кувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| усу́кувавши |
