| утира́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (витираючи, знімати, видаляти щось; робити що-небудь (звичайно обличчя, ніс, губи і т. ін.) сухим або чистим, стираючи щось із нього) | ||
| Інфінітив | утира́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | утира́ймо | |
| 2 особа | утира́й | утира́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утира́тиму | утира́тимемо, утира́тимем |
| 2 особа | утира́тимеш | утира́тимете |
| 3 особа | утира́тиме | утира́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утира́ю | утира́ємо, утира́єм |
| 2 особа | утира́єш | утира́єте |
| 3 особа | утира́є | утира́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| утира́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | утира́в | утира́ли |
| жін. р. | утира́ла | |
| сер. р. | утира́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| утира́вши | ||