| | |
| ухитря́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ухитря́тися, ухитря́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ухитря́ймося, ухитря́ймось |
| 2 особа | ухитря́йся, ухитря́йсь | ухитря́йтеся, ухитря́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ухитря́тимуся, ухитря́тимусь | ухитря́тимемося, ухитря́тимемось, ухитря́тимемся |
| 2 особа | ухитря́тимешся | ухитря́тиметеся, ухитря́тиметесь |
| 3 особа | ухитря́тиметься | ухитря́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ухитря́юся, ухитря́юсь | ухитря́ємося, ухитря́ємось, ухитря́ємся |
| 2 особа | ухитря́єшся | ухитря́єтеся, ухитря́єтесь |
| 3 особа | ухитря́ється | ухитря́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ухитря́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ухитря́вся, ухитря́всь | ухитря́лися, ухитря́лись |
| жін. р. | ухитря́лася, ухитря́лась |
| сер. р. | ухитря́лося, ухитря́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ухитря́вшись |
