| фуркоті́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | фуркоті́ння | фуркоті́ння |
| родовий | фуркоті́ння | фуркоті́нь |
| давальний | фуркоті́нню | фуркоті́нням |
| знахідний | фуркоті́ння | фуркоті́ння |
| орудний | фуркоті́нням | фуркоті́ннями |
| місцевий | на/у фуркоті́нні, фуркоті́нню | на/у фуркоті́ннях |
| кличний | фуркоті́ння* | фуркоті́ння* |