цвіту́чий – прикметник | ||||
(укритий цвітом) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | цвіту́чий | цвіту́ча | цвіту́че | цвіту́чі |
родовий | цвіту́чого | цвіту́чої | цвіту́чого | цвіту́чих |
давальний | цвіту́чому | цвіту́чій | цвіту́чому | цвіту́чим |
знахідний | цвіту́чий, цвіту́чого | цвіту́чу | цвіту́че | цвіту́чі, цвіту́чих |
орудний | цвіту́чим | цвіту́чою | цвіту́чим | цвіту́чими |
місцевий | на/у цвіту́чому, цвіту́чім | на/у цвіту́чій | на/у цвіту́чому, цвіту́чім | на/у цвіту́чих |
[розм.] |