цілю́щий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | цілю́щий | цілю́ща | цілю́ще | цілю́щі |
родовий | цілю́щого | цілю́щої | цілю́щого | цілю́щих |
давальний | цілю́щому | цілю́щій | цілю́щому | цілю́щим |
знахідний | цілю́щий | цілю́щу | цілю́ще | цілю́щі |
орудний | цілю́щим | цілю́щою | цілю́щим | цілю́щими |
місцевий | на/у цілю́щому, цілю́щім | на/у цілю́щій | на/у цілю́щому, цілю́щім | на/у цілю́щих |