чу́йний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | чу́йний | чу́йна | чу́йне | чу́йні |
родовий | чу́йного | чу́йної | чу́йного | чу́йних |
давальний | чу́йному | чу́йній | чу́йному | чу́йним |
знахідний | чу́йний, чу́йного | чу́йну | чу́йне | чу́йні, чу́йних |
орудний | чу́йним | чу́йною | чу́йним | чу́йними |
місцевий | на/у чу́йному, чу́йнім | на/у чу́йній | на/у чу́йному, чу́йнім | на/у чу́йних |