чума́чий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | чума́чий | чума́ча | чума́че | чума́чі |
родовий | чума́чого | чума́чої | чума́чого | чума́чих |
давальний | чума́чому | чума́чій | чума́чому | чума́чим |
знахідний | чума́чий, чума́чого | чума́чу | чума́че | чума́чі, чума́чих |
орудний | чума́чим | чума́чою | чума́чим | чума́чими |
місцевий | на/у чума́чому, чума́чім | на/у чума́чій | на/у чума́чому, чума́чім | на/у чума́чих |