| | |
| штурля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | штурля́тися, штурля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | штурля́ймося, штурля́ймось |
| 2 особа | штурля́йся, штурля́йсь | штурля́йтеся, штурля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | штурля́тимуся, штурля́тимусь | штурля́тимемося, штурля́тимемось, штурля́тимемся |
| 2 особа | штурля́тимешся | штурля́тиметеся, штурля́тиметесь |
| 3 особа | штурля́тиметься | штурля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | штурля́юся, штурля́юсь | штурля́ємося, штурля́ємось, штурля́ємся |
| 2 особа | штурля́єшся | штурля́єтеся, штурля́єтесь |
| 3 особа | штурля́ється | штурля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| штурля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | штурля́вся, штурля́всь | штурля́лися, штурля́лись |
| жін. р. | штурля́лася, штурля́лась |
| сер. р. | штурля́лося, штурля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| штурля́вшись |
