| шурине́ць – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (родич молодої – учасник весільного обряду) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | шурине́ць | шуринці́ |
| родовий | шуринця́ | шуринці́в |
| давальний | шуринце́ві, шуринцю́ | шуринця́м |
| знахідний | шуринця́ | шуринці́в |
| орудний | шуринце́м | шуринця́ми |
| місцевий | на/у шуринце́ві, шуринці́, шуринцю́ | на/у шуринця́х |
| кличний | шуринцю́ | шуринці́ |
| [діал.] |