| щуря́чий1 – прикметник | ||||
| (від: щур – пацюк) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | щуря́чий | щуря́ча | щуря́че | щуря́чі |
| родовий | щуря́чого | щуря́чої | щуря́чого | щуря́чих |
| давальний | щуря́чому | щуря́чій | щуря́чому | щуря́чим |
| знахідний | щуря́чий, щуря́чого | щуря́чу | щуря́че | щуря́чі, щуря́чих |
| орудний | щуря́чим | щуря́чою | щуря́чим | щуря́чими |
| місцевий | на/у щуря́чому, щуря́чім | на/у щуря́чій | на/у щуря́чому, щуря́чім | на/у щуря́чих |