| єдинодержа́вний – прикметник | ||||
| (самодержавний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | єдинодержа́вний | єдинодержа́вна | єдинодержа́вне | єдинодержа́вні |
| родовий | єдинодержа́вного | єдинодержа́вної | єдинодержа́вного | єдинодержа́вних |
| давальний | єдинодержа́вному | єдинодержа́вній | єдинодержа́вному | єдинодержа́вним |
| знахідний | єдинодержа́вний, єдинодержа́вного | єдинодержа́вну | єдинодержа́вне | єдинодержа́вні, єдинодержа́вних |
| орудний | єдинодержа́вним | єдинодержа́вною | єдинодержа́вним | єдинодержа́вними |
| місцевий | на/в єдинодержа́вному, єдинодержа́внім | на/в єдинодержа́вній | на/в єдинодержа́вному, єдинодержа́внім | на/в єдинодержа́вних |
| [арх.] | ||||