| імени́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | імени́тий | імени́та | імени́те | імени́ті |
| родовий | імени́того | імени́тої | імени́того | імени́тих |
| давальний | імени́тому | імени́тій | імени́тому | імени́тим |
| знахідний | імени́тий, імени́того | імени́ту | імени́те | імени́ті, імени́тих |
| орудний | імени́тим | імени́тою | імени́тим | імени́тими |
| місцевий | на/в імени́тому, імени́тім | на/в імени́тій | на/в імени́тому, імени́тім | на/в імени́тих |
| [рідко] | ||||