| | |
| інсценізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | інсценізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | інсценізу́ймо |
| 2 особа | інсценізу́й | інсценізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | інсценізува́тиму | інсценізува́тимемо, інсценізува́тимем |
| 2 особа | інсценізува́тимеш | інсценізува́тимете |
| 3 особа | інсценізува́тиме | інсценізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | інсценізу́ю | інсценізу́ємо, інсценізу́єм |
| 2 особа | інсценізу́єш | інсценізу́єте |
| 3 особа | інсценізу́є | інсценізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| інсценізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | інсценізува́в | інсценізува́ли |
| жін. р. | інсценізува́ла |
| сер. р. | інсценізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| інсценізо́ваний |
| Безособова форма |
| інсценізо́вано |
| Дієприслівник |
| інсценізува́вши |
