| ієрати́чний – прикметник | ||||
| (священний, жрецький) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ієрати́чний | ієрати́чна | ієрати́чне | ієрати́чні |
| родовий | ієрати́чного | ієрати́чної | ієрати́чного | ієрати́чних |
| давальний | ієрати́чному | ієрати́чній | ієрати́чному | ієрати́чним |
| знахідний | ієрати́чний | ієрати́чну | ієрати́чне | ієрати́чні |
| орудний | ієрати́чним | ієрати́чною | ієрати́чним | ієрати́чними |
| місцевий | на/в ієрати́чному, ієрати́чнім | на/в ієрати́чній | на/в ієрати́чному, ієрати́чнім | на/в ієрати́чних |
| [арх.] | ||||