їстівни́й – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | їстівни́й | їстівна́ | їстівне́ | їстівні́ |
родовий | їстівно́го | їстівно́ї | їстівно́го | їстівни́х |
давальний | їстівно́му | їстівні́й | їстівно́му | їстівни́м |
знахідний | їстівни́й, їстівно́го | їстівну́ | їстівне́ | їстівні́, їстівни́х |
орудний | їстівни́м | їстівно́ю | їстівни́м | їстівни́ми |
місцевий | на/в їстівно́му, їстівні́м | на/в їстівні́й | на/в їстівно́му, їстівні́м | на/в їстівни́х |