ґудзува́тий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | ґудзува́тий | ґудзува́та | ґудзува́те | ґудзува́ті |
родовий | ґудзува́того | ґудзува́тої | ґудзува́того | ґудзува́тих |
давальний | ґудзува́тому | ґудзува́тій | ґудзува́тому | ґудзува́тим |
знахідний | ґудзува́тий, ґудзува́того | ґудзува́ту | ґудзува́те | ґудзува́ті, ґудзува́тих |
орудний | ґудзува́тим | ґудзува́тою | ґудзува́тим | ґудзува́тими |
місцевий | на/у ґудзува́тому, ґудзува́тім | на/у ґудзува́тій | на/у ґудзува́тому, ґудзува́тім | на/у ґудзува́тих |