| | |
| абсолютизува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | абсолютизува́тися, абсолютизува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | абсолютизува́тиметься | абсолютизува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | абсолютизу́ється | абсолютизу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| абсолютизу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | абсолютизува́вся, абсолютизува́всь | абсолютизува́лися, абсолютизува́лись |
| жін. р. | абсолютизува́лася, абсолютизува́лась |
| сер. р. | абсолютизува́лося, абсолютизува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| абсолютизува́вшись |
