| | |
| авторизува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | авторизува́тися, авторизува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | авторизу́ймося, авторизу́ймось |
| 2 особа | авторизу́йся, авторизу́йсь | авторизу́йтеся, авторизу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | авторизува́тимуся, авторизува́тимусь | авторизува́тимемося, авторизува́тимемось, авторизува́тимемся |
| 2 особа | авторизува́тимешся | авторизува́тиметеся, авторизува́тиметесь |
| 3 особа | авторизува́тиметься | авторизува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | авторизу́юся, авторизу́юсь | авторизу́ємося, авторизу́ємось, авторизу́ємся |
| 2 особа | авторизу́єшся | авторизу́єтеся, авторизу́єтесь |
| 3 особа | авторизу́ється | авторизу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| авторизу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | авторизува́вся, авторизува́всь | авторизува́лися, авторизува́лись |
| жін. р. | авторизува́лася, авторизува́лась |
| сер. р. | авторизува́лося, авторизува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| авторизува́вшись |
