| | | | |
| апологізо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | апологізо́ваний | апологізо́вана | апологізо́ване | апологізо́вані |
| родовий | апологізо́ваного | апологізо́ваної | апологізо́ваного | апологізо́ваних |
| давальний | апологізо́ваному | апологізо́ваній | апологізо́ваному | апологізо́ваним |
| знахідний | апологізо́ваний, апологізо́ваного | апологізо́вану | апологізо́ване | апологізо́вані, апологізо́ваних |
| орудний | апологізо́ваним | апологізо́ваною | апологізо́ваним | апологізо́ваними |
| місцевий | на/в апологізо́ваному, апологізо́ванім | на/в апологізо́ваній | на/в апологізо́ваному, апологізо́ванім | на/в апологізо́ваних |
