| берла́дник – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (втікач; ізгой) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | берла́дник | берла́дники |
| родовий | берла́дника | берла́дників |
| давальний | берла́дникові, берла́днику | берла́дникам |
| знахідний | берла́дника | берла́дників |
| орудний | берла́дником | берла́дниками |
| місцевий | на/у берла́дникові, берла́днику | на/у берла́дниках |
| кличний | берла́днику | берла́дники |
| [іст.] |