| боготво́рець – іменник чоловічого роду, істота | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | боготво́рець | боготво́рці |
| родовий | боготво́рця | боготво́рців |
| давальний | боготво́рцеві, боготво́рцю | боготво́рцям |
| знахідний | боготво́рця | боготво́рців |
| орудний | боготво́рцем | боготво́рцями |
| місцевий | на/у боготво́рцеві, боготво́рці, боготво́рцю | на/у боготво́рцях |
| кличний | боготво́рцю | боготво́рці |