| бри́ючий – прикметник | ||||
| (вживається у сполученні ‘бриючий політ’) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | бри́ючий | бри́юча | бри́юче | бри́ючі |
| родовий | бри́ючого | бри́ючої | бри́ючого | бри́ючих |
| давальний | бри́ючому | бри́ючій | бри́ючому | бри́ючим |
| знахідний | бри́ючий | бри́ючу | бри́юче | бри́ючі |
| орудний | бри́ючим | бри́ючою | бри́ючим | бри́ючими |
| місцевий | на/у бри́ючому, бри́ючім | на/у бри́ючій | на/у бри́ючому, бри́ючім | на/у бри́ючих |