| бря́кнути1 – дієслово доконаного виду | ||
| (брякнути; бовкнути) | ||
| Інфінітив | бря́кнути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | бря́кнімо, бря́кнім | |
| 2 особа | бря́кни | бря́кніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | бря́кну | бря́кнемо, бря́кнем |
| 2 особа | бря́кнеш | бря́кнете |
| 3 особа | бря́кне | бря́кнуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | бря́кнув | бря́кнули |
| жін.р. | бря́кнула | |
| сер.р. | бря́кнуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| бря́кнувши | ||