| | |
| вгомо́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вгомо́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вгомо́нюймо |
| 2 особа | вгомо́нюй | вгомо́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомо́нюватиму | вгомо́нюватимемо, вгомо́нюватимем |
| 2 особа | вгомо́нюватимеш | вгомо́нюватимете |
| 3 особа | вгомо́нюватиме | вгомо́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомо́нюю | вгомо́нюємо, вгомо́нюєм |
| 2 особа | вгомо́нюєш | вгомо́нюєте |
| 3 особа | вгомо́нює | вгомо́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вгомо́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вгомо́нював | вгомо́нювали |
| жін. р. | вгомо́нювала |
| сер. р. | вгомо́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вгомо́нюваний |
| Безособова форма |
| вгомо́нювано |
| Дієприслівник |
| вгомо́нювавши |
