| | |
| вгомоня́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вгомоня́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вгомоня́ймо |
| 2 особа | вгомоня́й | вгомоня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомоня́тиму | вгомоня́тимемо, вгомоня́тимем |
| 2 особа | вгомоня́тимеш | вгомоня́тимете |
| 3 особа | вгомоня́тиме | вгомоня́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомоня́ю | вгомоня́ємо, вгомоня́єм |
| 2 особа | вгомоня́єш | вгомоня́єте |
| 3 особа | вгомоня́є | вгомоня́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вгомоня́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вгомоня́в | вгомоня́ли |
| жін. р. | вгомоня́ла |
| сер. р. | вгомоня́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вгомоня́вши |
