| | |
| велича́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | велича́тися, велича́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | велича́ймося, велича́ймось |
| 2 особа | велича́йся, велича́йсь | велича́йтеся, велича́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | велича́тимуся, велича́тимусь | велича́тимемося, велича́тимемось, велича́тимемся |
| 2 особа | велича́тимешся | велича́тиметеся, велича́тиметесь |
| 3 особа | велича́тиметься | велича́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | велича́юся, велича́юсь | велича́ємося, велича́ємось, велича́ємся |
| 2 особа | велича́єшся | велича́єтеся, велича́єтесь |
| 3 особа | велича́ється | велича́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| велича́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | велича́вся, велича́всь | велича́лися, велича́лись |
| жін. р. | велича́лася, велича́лась |
| сер. р. | велича́лося, велича́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| велича́вшись |
