| | |
| ви́зватися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (зголоситися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ви́зватися, ви́зватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ви́звімося, ви́звімось, ви́звімся, ви́зовімося, ви́зовімось, ви́зовімся |
| 2 особа | ви́звися, ви́звись, ви́зовися, ви́зовись | ви́звіться, ви́зовіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ви́звуся, ви́звусь, ви́зовуся, ви́зовусь | ви́звемося, ви́звемось, ви́звемся, ви́зовемося, ви́зовемось, ви́зовемся |
| 2 особа | ви́звешся, ви́зовешся | ви́зветеся, ви́зветесь, ви́зоветеся, ви́зоветесь |
| 3 особа | ви́зветься, ви́зоветься | ви́звуться, ви́зовуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | ви́звався, ви́звавсь | ви́звалися, ви́звались |
| жін.р. | ви́звалася, ви́звалась |
| сер.р. | ви́звалося, ви́звалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ви́звавшись |
