| ви́канючити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́канючити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́канючмо | |
| 2 особа | ви́канюч | ви́канючте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́канючу | ви́канючимо, ви́канючим |
| 2 особа | ви́канючиш | ви́канючите |
| 3 особа | ви́канючить | ви́канючать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́канючив | ви́канючили |
| жін.р. | ви́канючила | |
| сер.р. | ви́канючило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́канючивши | ||