| ви́кінчений1 – дієприкметник | ||||
| (від: ви”кінчити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́кінчений | ви́кінчена | ви́кінчене | ви́кінчені |
| родовий | ви́кінченого | ви́кінченої | ви́кінченого | ви́кінчених |
| давальний | ви́кінченому | ви́кінченій | ви́кінченому | ви́кінченим |
| знахідний | ви́кінчений | ви́кінчену | ви́кінчене | ви́кінчені |
| орудний | ви́кінченим | ви́кінченою | ви́кінченим | ви́кінченими |
| місцевий | на/у ви́кінченому, ви́кінченім | на/у ви́кінченій | на/у ви́кінченому, ви́кінченім | на/у ви́кінчених |