| ви́луджений – дієприкметник | ||||
| (від: ви”лудити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́луджений | ви́луджена | ви́луджене | ви́луджені |
| родовий | ви́лудженого | ви́лудженої | ви́лудженого | ви́луджених |
| давальний | ви́лудженому | ви́лудженій | ви́лудженому | ви́лудженим |
| знахідний | ви́луджений | ви́луджену | ви́луджене | ви́луджені |
| орудний | ви́лудженим | ви́лудженою | ви́лудженим | ви́лудженими |
| місцевий | на/у ви́лудженому, ви́лудженім | на/у ви́лудженій | на/у ви́лудженому, ви́лудженім | на/у ви́луджених |