| | |
| вилі́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (підраховувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вилі́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вилі́чуймо |
| 2 особа | вилі́чуй | вилі́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вилі́чуватиму | вилі́чуватимемо, вилі́чуватимем |
| 2 особа | вилі́чуватимеш | вилі́чуватимете |
| 3 особа | вилі́чуватиме | вилі́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вилі́чую | вилі́чуємо, вилі́чуєм |
| 2 особа | вилі́чуєш | вилі́чуєте |
| 3 особа | вилі́чує | вилі́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вилі́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вилі́чував | вилі́чували |
| жін. р. | вилі́чувала |
| сер. р. | вилі́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вилі́чувавши |
