| вип’я́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| (випинати) | ||
| Інфінітив | вип’я́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | вип’я́чуймо | |
| 2 особа | вип’я́чуй | вип’я́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вип’я́чуватиму | вип’я́чуватимемо, вип’я́чуватимем |
| 2 особа | вип’я́чуватимеш | вип’я́чуватимете |
| 3 особа | вип’я́чуватиме | вип’я́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | вип’я́чую | вип’я́чуємо, вип’я́чуєм |
| 2 особа | вип’я́чуєш | вип’я́чуєте |
| 3 особа | вип’я́чує | вип’я́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вип’я́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вип’я́чував | вип’я́чували |
| жін. р. | вип’я́чувала | |
| сер. р. | вип’я́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вип’я́чувавши | ||