| ви́скалений1 – дієприкметник | ||||
| (від: ви”скалити) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́скалений | ви́скалена | ви́скалене | ви́скалені |
| родовий | ви́скаленого | ви́скаленої | ви́скаленого | ви́скалених |
| давальний | ви́скаленому | ви́скаленій | ви́скаленому | ви́скаленим |
| знахідний | ви́скалений, ви́скаленого | ви́скалену | ви́скалене | ви́скалені, ви́скалених |
| орудний | ви́скаленим | ви́скаленою | ви́скаленим | ви́скаленими |
| місцевий | на/у ви́скаленому, ви́скаленім | на/у ви́скаленій | на/у ви́скаленому, ви́скаленім | на/у ви́скалених |