| | |
| вити́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вити́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вити́чуймо |
| 2 особа | вити́чуй | вити́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вити́чуватиму | вити́чуватимемо, вити́чуватимем |
| 2 особа | вити́чуватимеш | вити́чуватимете |
| 3 особа | вити́чуватиме | вити́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вити́чую | вити́чуємо, вити́чуєм |
| 2 особа | вити́чуєш | вити́чуєте |
| 3 особа | вити́чує | вити́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вити́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вити́чував | вити́чували |
| жін. р. | вити́чувала |
| сер. р. | вити́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вити́чувавши |
| | |
| [діал.] | | |
