| вихрюва́тий1 – прикметник | ||||
| (вітряний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вихрюва́тий | вихрюва́та | вихрюва́те | вихрюва́ті |
| родовий | вихрюва́того | вихрюва́тої | вихрюва́того | вихрюва́тих |
| давальний | вихрюва́тому | вихрюва́тій | вихрюва́тому | вихрюва́тим |
| знахідний | вихрюва́тий, вихрюва́того | вихрюва́ту | вихрюва́те | вихрюва́ті, вихрюва́тих |
| орудний | вихрюва́тим | вихрюва́тою | вихрюва́тим | вихрюва́тими |
| місцевий | на/у вихрюва́тому, вихрюва́тім | на/у вихрюва́тій | на/у вихрюва́тому, вихрюва́тім | на/у вихрюва́тих |