| ви́щебетати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́щебетати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́щебечімо, ви́щебечім | |
| 2 особа | ви́щебечи | ви́щебечіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́щебечу | ви́щебечемо, ви́щебечем |
| 2 особа | ви́щебечеш | ви́щебечете |
| 3 особа | ви́щебече | ви́щебечуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́щебетав | ви́щебетали |
| жін.р. | ви́щебетала | |
| сер.р. | ви́щебетало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́щебетавши | ||
| [розм.] | ||