| вко́єний1 – дієприкметник | ||||
| (учинений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вко́єний | вко́єна | вко́єне | вко́єні |
| родовий | вко́єного | вко́єної | вко́єного | вко́єних |
| давальний | вко́єному | вко́єній | вко́єному | вко́єним |
| знахідний | вко́єний, вко́єного | вко́єну | вко́єне | вко́єні, вко́єних |
| орудний | вко́єним | вко́єною | вко́єним | вко́єними |
| місцевий | на/у вко́єному, вко́єнім | на/у вко́єній | на/у вко́єному, вко́єнім | на/у вко́єних |