| вм’я́тий1 – дієприкметник | ||||
| (вдавлений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вм’я́тий | вм’я́та | вм’я́те | вм’я́ті |
| родовий | вм’я́того | вм’я́тої | вм’я́того | вм’я́тих |
| давальний | вм’я́тому | вм’я́тій | вм’я́тому | вм’я́тим |
| знахідний | вм’я́тий, вм’я́того | вм’я́ту | вм’я́те | вм’я́ті, вм’я́тих |
| орудний | вм’я́тим | вм’я́тою | вм’я́тим | вм’я́тими |
| місцевий | на/у вм’я́тому, вм’я́тім | на/у вм’я́тій | на/у вм’я́тому, вм’я́тім | на/у вм’я́тих |
| [рідко] | ||||