| | | | |
| воркотли́вий – прикметник | | | | |
| | | | |
| (воркітливий) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | воркотли́вий | воркотли́ва | воркотли́ве | воркотли́ві |
| родовий | воркотли́вого | воркотли́вої | воркотли́вого | воркотли́вих |
| давальний | воркотли́вому | воркотли́вій | воркотли́вому | воркотли́вим |
| знахідний | воркотли́вий, воркотли́вого | воркотли́ву | воркотли́ве | воркотли́ві, воркотли́вих |
| орудний | воркотли́вим | воркотли́вою | воркотли́вим | воркотли́вими |
| місцевий | на/у воркотли́вому, воркотли́вім | на/у воркотли́вій | на/у воркотли́вому, воркотли́вім | на/у воркотли́вих |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
