| | |
| впоко́ювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | впоко́ювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | впоко́юймо |
| 2 особа | впоко́юй | впоко́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | впоко́юватиму | впоко́юватимемо, впоко́юватимем |
| 2 особа | впоко́юватимеш | впоко́юватимете |
| 3 особа | впоко́юватиме | впоко́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | впоко́юю | впоко́юємо, впоко́юєм |
| 2 особа | впоко́юєш | впоко́юєте |
| 3 особа | впоко́ює | впоко́юють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| впоко́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | впоко́ював | впоко́ювали |
| жін. р. | впоко́ювала |
| сер. р. | впоко́ювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| впоко́юваний |
| Безособова форма |
| впоко́ювано |
| Дієприслівник |
| впоко́ювавши |
