| впоту́жнювання – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | впоту́жнювання | |
| родовий | впоту́жнювання | |
| давальний | впоту́жнюванню | |
| знахідний | впоту́жнювання | |
| орудний | впоту́жнюванням | |
| місцевий | на/у впоту́жнюванні, впоту́жнюванню | |
| кличний | впоту́жнювання* |