| | |
| втаємни́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | втаємни́читися, втаємни́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | втаємни́чмося, втаємни́чмось |
| 2 особа | втаємни́чся | втаємни́чтеся, втаємни́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | втаємни́чуся, втаємни́чусь | втаємни́чимося, втаємни́чимось, втаємни́чимся |
| 2 особа | втаємни́чишся | втаємни́читеся, втаємни́читесь |
| 3 особа | втаємни́читься | втаємни́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | втаємни́чився, втаємни́чивсь | втаємни́чилися, втаємни́чились |
| жін.р. | втаємни́чилася, втаємни́чилась |
| сер.р. | втаємни́чилося, втаємни́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| втаємни́чившись |
