| | |
| втаємни́чуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | втаємни́чуватися, втаємни́чуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | втаємни́чуймося, втаємни́чуймось |
| 2 особа | втаємни́чуйся, втаємни́чуйсь | втаємни́чуйтеся, втаємни́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | втаємни́чуватимуся, втаємни́чуватимусь | втаємни́чуватимемося, втаємни́чуватимемось, втаємни́чуватимемся |
| 2 особа | втаємни́чуватимешся | втаємни́чуватиметеся, втаємни́чуватиметесь |
| 3 особа | втаємни́чуватиметься | втаємни́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | втаємни́чуюся, втаємни́чуюсь | втаємни́чуємося, втаємни́чуємось, втаємни́чуємся |
| 2 особа | втаємни́чуєшся | втаємни́чуєтеся, втаємни́чуєтесь |
| 3 особа | втаємни́чується | втаємни́чуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| втаємни́чуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | втаємни́чувався, втаємни́чувавсь | втаємни́чувалися, втаємни́чувались |
| жін. р. | втаємни́чувалася, втаємни́чувалась |
| сер. р. | втаємни́чувалося, втаємни́чувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| втаємни́чувавшись |
